Тема 11. Становище православної церкви в Україні в ХVI – XVII ст. Берестейська унія

Християнство – світова релігія, яка основується на вірі в єдиного Бога, який втілюється в образі Ісуса Христа заради спасіння людства.

Християнство виникає в І ст. н. е. на території Палестини (сучасний Ізраїль), яка на той час перебувала під владою Римської імперії. На початку ІV ст. християнство стає офіційною релігією імперії. Наприкінці IV ст. Римська імперія поділилася на Західну, із центром у м. Рим, та Східну (Візантію), із центром у м. Константинополь. З того часу формуються два центри християнської церкви.

Русичі (українці) були охрещені за православним обрядом. Центром церковного українського життя з X ст. був Київ, як колиска християнства у Східній Європі. З Києва християнство ширилося на всі сусідні землі та на північ, де пізніше постало Московське князівство. Глава Київської Митрополії носив титул «Митрополит Київський і всієї Русі». Після руйнування Києва спочатку Володимиро-Суздальським князем Андрієм Боголюбським (у 1169 р.) та монголами (у 1240 р.), центр церковно-релігійного життя Русі поступово переноситься до Москви.

У 1458 р. відбувається відокремлення Київської митрополії від Московської. Після завоювання турками-мусульманами Візантії (у 1453 р.) і перетворення м. Константинополь на м. Стамбул, Московська митрополія перетворюється на Московський патріархат. Московське князівство було єдиною незалежною православною країною. Проте Київська митрополія залишалась складовою частиною Константинопольського патріархату.

ЦЕРКОВНО-РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ В XVI – XVIIст.

Складнощі релігійного життя в Україні полягали в тому, що українці були православними, а поляки та литовці – католиками. Оскільки поляки панували на українських землях, вони намагалися нав’язати католицизм українцям, які чинили цьому опір.

Із приходом польської шляхти відбуваються значні національні й релігійні зміни. Частина українських дворян денаціоналізується й у результаті політики католицького духовенства переходить у католицтво.

Для захисту православ’я утворюються братства.

Братства– національно-релігійні громадські організації православних міщан, створені з метою захисту національно-релігійних прав українців, протистояння покатоличенню та полонізації.

Братства засновували православні школи та друкарні. Братства отримували ставропігії.

Ставропігія – автономна православна церковна одиниця, яка підпорядковується не місцевим церковним ієрархам (єпископам), а безпосередньо патріархові й користується спеціальними правами догляду за духовенством.

Найвідоміші братства:

Львівське Успенське ставропігійне братство (1586 р.)

Київське Богоявленське братство (1615 р.)

Луцьке Хресто-Воздвиженське братство (1617 р.)

Братства отримували матеріальну та військову допомогу від козаків. Гетьман П. Конашевич-Сагайдачний разом з усім козацьким військом у 1620 р. увійшов до Київського братства.

БЕРЕСТЕЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ

1596 р.

У 1596 р.відбулася Берестейська унія.

Берестейська (Брестська) унія – це об’єднання католицької та української православної церкви в єдину – греко-католицьку (уніатську).

Причини унії:

1.      Бажання Католицької церкви розширити свою владу на українські землі.

2.      Бажання православного духовенства отримати однакові права з католицьким.

3.      Припинити ворожнечу між православними та католиками, об’єднати суспільство.

Зміст унії:

1.      Утворювалася Українська греко-католицька церква, яка підпорядковувалася голові католицької церкви папі римському, але зберігала церковний обряд і церковнослов’янську мову богослужіння.

2.      Греко-католицькі священики та греко-католицька шляхта прирівнювались у правах до католицьких. Вищі ієрархи греко-католицької церкви отримували місця в сенаті Речі Посполитої.

3.      Православна церква в Україні оголошувалася поза законом.

Прихильниками унії були Іпатій Потій, К. Терлецький, М. Рогоза, П. Скарга.

Противниками унії були Г. Балабан, М. Копистенський, В.-К. Острозький.

Унію прийняли 6 із 8 єпархій Київської метрополії. Першим греко-католицьким митрополитом став МихайлоРогоза (1596 – 1599), а по його смерті – Іпатій Потій (1599 – 1613), далі – Йосип Рутський (1613 – 1637).

Наслідки унії:

1.      Не відбулося фактичного зрівняння в правах католиків та греко-католиків.

2.      Переважна частина українців (особливо селяни та козаки) не визнали унію й почали рух за відновлення православ’я. Тобто унія призвела до розколу українського суспільства.

ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

У 1620 р. ієрусалимський патріарх Феофан висвятив на православного митрополита Іова Борецького. Ця подія вважається відновленням православної церковної ієрархії в Україні, але православна церква перебувала поза законами Речі Посполитої.

Наступний православний український митрополит молдавського роду Петро Могила домігся у 1632 р. офіційного визнання православ’я польським королем. Польський сейм під тиском козацьких повстань, а також потребуючи козацької сили для походу на Москву, видав у 1633 р. «Статті для заспокоєння руського народу», у яких зазначалося про відновлення православ’я.

Проте греко-католицька церква не зникла, вона понині має своїх прихильників на західній Україні.

РЕФОРМАЦІЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

Реформація – рух за перебудову католицької церкви, що розпочався в Німеччині в ХVI ст.

У ХVІ ст. реформаційні ідеї проникають в Україну. В основному вони були представлені кальвінізмом, цвінгліанством та соцініанством. Проте реформаційні протестантські вчення не набули значного поширення ні в Речі Посполитій, ні в Україні.

Під впливом реформаційних ідей було створено Пересопницьке Євангеліє (1556-1561) – перший переклад Євангелія на українську мову. На Пересопницькому Євангеліє сучасні українські президенти складають присягу. Також реформаційні ідеї сприяли контролю братств за православним духовенством.

У межах контрреформації – боротьби католицької церкви з реформаційними рухами, – католицький Орден Єзуїтів активно засновує на території України єзуїтські колегії, які надавали ґрунтовну католицьку освіту, що негативно впливало на становище православної церкви в Україні.