З XVIII ст. в
офіційних російських документах поширюється назва українських земель – Малоросія.
У 1708 р. за згодою
російського царя Петра І був обраний гетьманом І.Скоропадський. За його
правління контроль Москви над Україною
підсилився. І.Скоропадський подав прохання Петру І про підтвердження царем
прав та вольностей Гетьманщини. У
результаті в 1709 р. були підписані «Решетилівські статті», що загально
підтверджували «права та вольності» Гетьманщини царським указом з обіцянкою їх
конкретизувати.
Петро І у 1709 р.
при гетьмані запровадив посаду міністра-резидента із правом контролю за діями
гетьмана. Ним став А.Ізмайлов. Також були спрямовані в Україну два російські
полки. Гетьманська столиця була перенесена з Батурина в Глухів (ближче до Росії). Петро І почав особисто призначати
генеральну і полкову старшину, часто з числа росіян та німців, які не підпорядковувалися
гетьману, а отримували великі маєтки в Україні.
29 квітня 1722 р. Петро І заснував Малоросійську Колегію,
яка повністю контролювала й визначала діяльність гетьмана. Очолив Малоросійську
колегію генерал С.Вельямінов. Протести Скоропадського були відкинуті. У липні
1722 р. І.Скоропадський помер.
ДІЯЛЬНІСТЬ
НАКАЗНОГО ГЕТЬМАНА ПАВЛА ПОЛУБОТКА (1722 – 1724)
У 1722 р. наказним гетьманом став
чернігівський полковник П.Полуботок. Виборів гетьмана не проводили.
Наказний
гетьман – особа, яка тимчасово обіймала посаду
гетьмана указом правителя.
П.Полуботок активно
підтримує вимоги старшини ліквідувати Малоросійську колегію та відновити
повноцінне гетьманство. У 1723 р. П.Полуботком були складені Коломацькі петиції
– звернення до Петра І з вимогою відновлення давніх прав України. П.Полуботок
був викликаний до російської столиці м. Санкт-Петербург, заарештований і помер
у 1724 р. у в’язниці.
ГЕТЬМАНУВАННЯ ДАНИЛА
АПОСТОЛА (1727 – 1734)
У 1725 р. помер
Петро І. Небезпека нової війни з Туреччиною примусили російський уряд піти
назустріч українським вимогам. У 1727 р.
була скасована Малоросійська Колегія. Були проведені вибори гетьмана. Ним
став миргородський полковник Данило Апостол. Діяльність гетьмана
регламентувалась «Рішительними пунктами»
- одностороннім царським указом 1727 р.
Д.Апостол доклав
зусиль на відродження гетьманської влади. Відновив право обирати козаками
генеральну старшину й полковників, зменшив число росіян й інших іноземців в
адміністрації, підкорив своїй владі Київ, обмежив число російських полків в
Україні. У 1729 – 17 30 рр. було проведено «Генеральне слідство», за яким
відбулося розмежування маєтків на Лівобережжі з метою закріплення землі за
козацькою старшиною і одержанням права спадкоємності. У 1734 р. Д.Апостол
домігся повернення в Україну під гетьманську булаву запорозьких козаків з-під
турецького підданства, які заснували Нову Січ на р. Підпільній. У 1734 р. помер
Д.Апостол.
ПРАВЛІННЯ ГЕТЬМАНСЬКОГО УРЯДУ (1734 – 1750)
Після смерті
Д.Апостола російська імператриця Анна Іоаннівна заборонила обирати нового
гетьмана й створила так зване Правління
гетьманського уряду. Правління гетьманського уряду складалося з трьох
українців та трьох росіян. Очолював Правління гетьманського уряду російський
князь О.Шаховський, який одержав таємні інструкції про поступову ліквідацію
залишків Гетьманщини.
ГЕТЬМАНУВАННЯ КИРИЛА
РОЗУМОВСЬКОГО (1750 – 1764)
За часи царювання
російської імператриці Єлизавети (1741 – 1762), її фаворит Олексій
Розумовський, звичайний український козак, що став графом, переконав її
розпустити Правління гетьманського уряду й відновити гетьманську владу. Молодший
брат О.Розумовського Кирило Розумовський був «обраний» гетьманом за наказом
Єлизавети у 1750 р. Новий гетьман основний час проводив у Петербурзі, де став
президентом Академії Наук, а управляла Гетьманщиною в основному козацька
старшина. К.Розумовський зміг домогтися
деякого розширення автономії. У Росії справами Гетьманщини став займатися
не Сенат, а Колегія Іноземних Справ. Київ та Запоріжжя знову підпорядковувалися
гетьману. К.Розумовський провів судову
та військову реформи. К. Розумовський переніс гетьманську столицю з Глухова до
Батурина.
Однак у 1754 р.
було скасоване мито на ввіз і вивіз товарів з Росії – головне джерело доходів
гетьмана. У 1761 р. Київ перейшов під пряме імперське управління.
У 1762 р.
російською імператрицею стає Катерина ІІ. К.Розумовський у 1763 р. звертається
до імператриці із «Глухівською
петицією», в якій просить повернути втрачені права Гетьманщини, дозволити
скликання українського дворянського сейму – зборів, на зразок польського сейму.
Також К.Розумовський просив закріпити за його родом гетьманське управління.
ОСТАТОЧНА ЛІКВІДАЦІЯ ГЕТЬМАНЩИНИ КАТЕРИНОЮ ІІ
У 1764 р. Катерина ІІ скасувала гетьманську посаду. К.Розумовський був відправлений у відставку. У 1764 р. була створена Друга Малоросійська Колегія, яка перебрала
на себе управління Гетьманщиною. Очолив Другу Малоросійську Колегію П.Румянцев. Перед колегією російський
уряд поставив завдання остаточно ліквідувати автономію Гетьманщини. У 1765 –
1767 р. П.Румянцев здійснив «Генеральний опис Малоросії» – перепис населення,
детальний опис поземельної власності та майна кожного господаря тощо.
У 1775 р. (після закінчення російсько-турецької війни
1768 – 1774 рр.) царські війська зруйнували Запорозьку Січ (Нову Січ на р.
Підпільній). Останнім кошовим отаманом Запорозької Січі був П.Калнишевський.
Частина козаків пішла за р. Дунай, де у 1775 р. вони на території Туреччини
організували нову Задунайську Січ. Згодом із частини козаків російський уряд у
1787 р. створив Чорноморське козацьке військо, яке переселили на Кубань.
У 1781 р. був знищений полковий адміністративний устрій,
і Гетьманщина була реорганізована на російські намісництва. Запроваджувалось
Малоросійське генерал-губернаторство у складі трьох намісництв: Київського,
Чернігівського та Новгород-Сіверського.
У 1783 р. козацькі
війська були реорганізовані в десять кавалерійських полків російської армії.
У 1783 р. на українських землях Лівобережжя було
запроваджено кріпацтво.
У 1785 р. Катерини ІІ видала «Жалувану грамоту
дворянству» («Грамоту про вільність дворянства»), згідно з якою козацька
старшина отримала статус російського дворянства.
Гетьманщина
перестали існувати, а Україна перетворилася на звичайну російську провінцію.
Немає коментарів:
Дописати коментар