Наприкінці ХVIII ст. у складі Австрійської імперії перебували
такі українські землі: Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття. Умовно ці землі називають Західна Україна.
Східна Галичина увійшла до складу Австрійської імперії
внаслідок першого поділу Польщі (1772 р.). Північна
Буковина була окупована Австрією у 1775 р.
Закарпаття ще з ХІІІ ст. перебувало в складі Угорського
королівства, яке з ХVI ст. увійшло до складу
Австрійської імперії.
Австрійська імперія – багатонаціональна держава; абсолютна монархія, яку
очолювали імператори, що були з династії Габсбургів.
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ
УСТРІЙ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ
Східна Галичина та Північна Буковина входили до
Королівства Галичини та Лодомерії», яке очолював австрійський ставленик.
Королівство ділилося на намісництва. З 1849 р. Буковина стала окремим округом у
складі королівства. Закарпаття входило до складу Угорського королівства і
ділилося на жупи. Ні Королівство Галичини та Лодомерії, ні Угорське королівство
не були самостійними державами, а були адміністративно-територіальними
одиницями Австрійської імперії.
Адміністративно-територіальна одиниця
|
Українська територія
|
Поділ території
|
Коронний край «Королівство Галичини та Лодомерії»
|
Східна Галичина (центр – м.
Львів)
|
намісництва
|
Північна Буковина (центр – м.
Чернівці)
|
окремий округ з 1849 р
|
|
Угорське королівство
|
Закарпаття (центр – м.Ужгород)
|
жупи
|
ОСОБЛИВОСТІ
НАЦІОНАЛЬНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО СТАНОВИЩА УКРАЇНЦІВ
У Східна
Галичині провідні позиції належали полякам.
У
Закарпатті провідні позиції належали угорцям.
У
Північній Буковині провідні позиції належали румунам.
Українці займали підлегле, підкорене
становище!
Самоназва
західних українців – русини; самоназва української мови – руська.
РЕФОРМИ
АВСТРІЙСЬКИХ ПРАВИТЕЛІВ МАРІЇ-ТЕРЕЗІЇ ТА ЙОСИФА ІІ У 70-80- рр. ХVІІІ ст.
1. Аграрна реформа: часткове скасування
кріпацтва: обмеження панщини до 30 днів на рік, звільнення селян від особистої
залежності від пана; заборона тілесних покарань; складено «Інвентарі», до яких
вносилися розміри повинностей та податків селян; з 1789 р. скасовано панщину,
але після смерті Йосифа ІІ відновлено.
2. Релігійна реформа: церква
підпорядкована державі, римо-католицька та греко-католицька церкви визнавалися
рівноправними; визнано рівноправ’я євреїв; православна церква не була визнана
на рівні з іншими церквами.
3. Освітня реформа: у 1774 р. запроваджено
обов’язкову початкову освіту рідною мовою навчання; у Відні створено генеральну
греко-католицьку семінарію («Барбареум»); у 1784 р. засновано Львівський
університет, при якому відкрито Руський інститут з українською мовою навчання,
що діяв до 1809 р.
4. Адміністративна реформа: посилено
централізацію управління, поширення загальноімперського законодавства в
регіонах.
Реформи сприяли посиленню держави, проте
контрреформістська політика наступних імператорів призвела до поновлення
панщини і зростання селянських повинностей.
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ
РОЗВИТОК ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ
Західна Україна
була відсталим аграрним краєм і виконувала роль аграрно-сировинного придатка
промислово розвинутих регіонів Австрійської імперії.
Сільське
господарство
-
панування екстенсивного землеробства;
- застаріла техніка;
- малоземелля та безземелля селян;
- селянські повинності (кріпацтво, панщина,
чинш, військова служба);
- розвиток садівництва, виноградарства, тваринництва,
лісозаготівлі тощо.
Екстенсивне землеробство – це система господарювання, при
якій збільшення продукції досягається лише при розширенні посівних площ.
Інтенсивне землеробство – це система господарювання, при
якій збільшення продукції досягається шляхом удосконалення праці та техніки.
Промисловість
-
промисловість розвивалася слабо;
- у промисловості було задіяно лише 2%
населення;
- переважання мануфактур (ручної праці);
- 30-40
рр. ХІХ ст. почався промисловий переворот;
-
найактивніше розвивалася нафтовидобувна та лісопереробна промисловість;
- панування іноземного капіталу, тобто
власниками промислових підприємств були іноземці;
- занепад традиційних галузей виробництва:
текстильної та шкіряної;
- встановлено найдовший в імперії робочий день
(14-16 годин) при найнижчому рівні зарплат.
Торгівля
-
Західна Україна експортувала деревину(ліс), с/г продукцію, вовну, тканини;
- імпортували все необхідне, імпорт переважав
у 10 разів.
АНТИФЕОДАЛЬНА
БОРОТЬБА
-
скарги, виступи, знищення посівів, саботаж, повстання…;
- найбільші селянські повстання були під
проводом Л. Кобилиці (1843 – 1844 рр., 1848-1850 рр.) на Буковині;
- У 1831
р. відбулися «холерні бунти» в Закарпатті.
«Холерні бунти» – це виступи селян Закарпаття,
пов’язані з епідемією холери;
- у 20-30-ті рр. ХІХ ст. набув поширення рух
опришків під керівництвом М.Штолюка.
УКРАЇНСЬКЕ
НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
-
австрійська влада використовувала український рух як противагу польському та
угорському;
- значний вплив на українців Галичини,
Буковини та Закарпаття мала Наддніпрянська Україна;
- лідерство в національному відродженні мало
греко-католицьке духовенство;
- У 1816
р. І.Могильницький у м. Премешлі заснувавав Товариство греко-католицьких
священників;
-
20-30-ті рр. ХІХ ст. діє Перемишльський культурно-освітній гурткок на чолі з
єпископом М. Левицьким;
- У 1833 р. створений гурток «Руська трійця»
(М.Шашкевич, І.Вагілевич, Я.Головацький). У 1837 р. гурток видав альманах «Русалка Дністровая» – перша україномовна книга,
видана на Західній Україні (конфіскований владою у м. Будапешт).
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ
ЗЕМЛІ ПІД ЧАС РЕВОЛЮЦІЇ 1848-1849 рр. В АВСТРІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ
У 1848-1849 рр. у Франції, Італії, Німеччині та Австрії
відбулися революції. Ці події увійшли в історію під назвою «весна народів». Революції зазнали поразки.
Революція – швидка зміна політичного,
економічного та соціального ладу здебільшого насильницьким шляхом.
Хід революційних
подій
15 березня 1848 р. австрійський імператор Фердинанд
проголосив Конституцію. Влада імператора обмежувалася парламентом – рейхстагом.
У квітні 1848 р.
скасовано панщину в Галичині (раніше, ніж у решті провінцій), проте за
поміщиками залишалися сервітути У
Буковині панщину скасували у серпні 1848 р., а на Закарпатті 1853.
Сервітути – право користуватися чужою
власністю; на правах сервітуту селяни користувалися спільно з поміщиками
лісами, луками, пасовиськами.
У квітні 1848 р. поляки Галичини організували у Львові
Центральну раду народову (ЦРН), з метою відновити Польську державу. Поляки
визнавали за українцями Галичини гілку українського народу. Під впливом ЦРН
створюється «Руський собор» – організація полонізованої української шляхти, яка
підтримувала поляків. До складу «Руського собору» входив І.Вагілевич.
У травні 1848 р. у
Львові створено першу українську політичну організацію Галичини – Головну
Руську Раду (ГРР), яку очолили Г.Яхимович і М.Куземський.
Метою ГРР було
поділ Галичини на Західну (польську) та Східну (українську); запровадження
української мови в освіті та державному діловодстві, рівноправ’я з поляками…
ГГР
видавала газету «Зоря Галицька», заснувала видавництво «Галицько-Руська матиця».
Учервні 1848 р. створюються озброєні загони поляків та
українців (стрільці).
У червні 1848
р.відбувся Слов’янський з’їзд у Празі, на якому відбулося визнання українців за
окремий народ.
У липні 1848 р. розпочав роботу австрійський парламент
рейхстаг, до якого входило 39 українців із 383 депутатів. Одним із депутатів
був Л.Кобилиця. Українці домагалися розглянути питання про
національно-територіальний поділ Галичини на Східну (українську) та Західну
(польську). Але невдало.
У жовтні 1848 р. – відбувся собор руських учених у
Львові, на якому утверджено єдину граматику української мови, висунуто вимогу
впровадження рідної мови в усіх школах.
У жовтні 1848 р. у
Львівському університеті відкрито кафедру української мови та літератури (перший
завідуючий – Я.Головацький).
1-2 листопада 1848 р. відбулося збройне повстання у
Львові, яке було придушене австрійськими військами.
У березні 1849 р. імператор розпустив парламент та
скасував Конституцію разом із демократичними правами та свободами.
Листопад 1848 – квітень 1850 рр. – друге селянське
повстання на Буковині на чолі із Л. Кобилицею.
Революція зазнала поразки!
Результати й наслідки революції
-
скасування панщини;
- визнання існування в Галичини українського
народу із власними національними потребами;
- уперше західні українці сформулювали свої
політичні програми;
- уперше західні українці отримали досвід
парламентської діяльності;
- Головна руська рада стала першою українською
політичною організацією, яка проіснувала з 1848 р. до 1851 р.
ХІХ ст.
Немає коментарів:
Дописати коментар