Причини
реформ:
- криза феодально-кріпосницьких відносин, що
гальмувала розвиток економіки;
-
відставання економіки Росії від країн Європи;
-
поразка Росії в Кримській війні;
-
смерть імператора Миколи І і прихід до влади в Росії перспективного правителя
Олександра ІІ;
-
посилення селянських повстань.
Кримська
війна (1853-1856 рр.)
– війна Росії з Туреччиною та її союзниками (Францією та Англією). Росія
зазнала поразки. Під час війни у 1854-1855 рр. тривала героїчна оборона
Севастополя російськими військами. Війна продемонструвала технічну відсталість
Росії від країн Європи.
Скасування
кріпацтва (селянська реформа, земельна реформа, аграрна реформа):
- 19 лютого 1861 р. імператор Олександр ІІ
проголосив Маніфестом скасування кріпацтва в Росії;
-
скасовано особисту залежність селян від поміщика;
-
селяни дістали особисту свободу і громадянські права;
- земля
передавалася селянським общинам за викуп. 20% поміщику сплачували селяни, решту
платила держава. Селяни мали погасити борг державі протягом 49 років;
- до
укладання викупної угоди селяни мусили виконувати повинності поміщику, мали
статус тимчасовозобов’язаних;
- в
Україні селяни отримували по 3-5 десятин на душу, у нечорноземних – 4-7
десятин;
- на
Правобережжі селянські наділи збільшили, а тимчасовозобов’язаних не було, щоб
позбавити польських поміщиків селянської підтримки;
- у
1866 р. державним селянам дозволили викупити свої землі.
Результати
селянської реформи
- реформа сприяла утвердженню товарного
капіталістичного виробництва;
-
селяни залишилися найнижчим станом: платили подушний податок, відбували
рекрутчину, підлягали фізичним покаранням;
-
більшість землі залишилася в руках поміщиків.
Земська
реформа ( реформа місцевого самоврядування) 1864 р.
- у повітах та губерніях обиралися земські
управи (земства) – місцеві органи влади, які опікувалися школами, лікарнями,
культурою, благоустроєм…;
- до
складу земств входили дворяни, буржуазія, селяни;
- на
Правобережжі земська реформа впроваджена 1911 р.,влада боялася польського
визвольного руху.
Реформа
міського самоврядування 1870 р.
У містах обиралися міські думи й управи, що
опікувалися проблемами міського благоустрою.
Судова
реформа 1864 р.
- запроваджено безстановий, незалежний від
влади суд;
-
судові засідання були публічними;
-
судочинство відбувалося на змагальній основі: прокурор – адвокат;
-
уведено суд присяжних.
Освітня
реформа 1864 р.
- уведено єдину систему початкової освіти;
-
створену мережу класичних гімназій та реальних училищ (давали робітничу
спеціальність);
-
відновлено автономію університетів.
Військова
реформа 1862 – 1874 рр.
- у 1874 р. запроваджено загальну військову
повинність з 20 р., які не належали до дворянського стану;
-
служба скорочувалася до 6-7 років, особи з вищою освітою служили менше;
- армія
переозброювалася за новітніми технологіями, створено паровий флот;
- Росія
була поділена на 15 округів. В Україні було Харківський, Одеський та Київський
округи.
Фінансова
реформа 1860 – 1864
- управління грошима зосереджено в руках
міністерства фінансів;
-
створені незалежні контрольні палати, які контролювали видатки в губерніях;
-
створено Державний банк;
- з
1862 р. у пресі публікуються дані про прибутки та видатки держави.
Реформа
цензури
- запроваджено цензуру періодичних видань;
-
видавцям заборонено торкатися політичних питань.
Результати і наслідки реформ
- реформи заклали підґрунтя для переходу від
феодальних відносин до буржуазних (капіталістичних);
-
сприяли швидкому економічному піднесенню Росії;
-
відбулася часткова демократизація суспільства;
- але
реформи були обмежені: зберігалося самодержавство, поміщицька власність на
землю, станова структура суспільства.
ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ
ПОЛОВИНІ ХІХ ст.
Політика царизму:
- в Україні розвивались ті галузі, які не мали
відповідних умов у Росії (цукрова) або з України постачали сировину для
російських підприємств;
-
штучна затримка тих галузей, які створювали конкуренцію російським
підприємствам (текстильна, бавовняна);
-
вилучення капіталів, шляхом продажу російських товарів;
-
колоніальний характер української економіки.
Сільське
господарство
- залишки кріпацтва: збереження поміщицького
землеволодіння, поєднання відробіткової та вільнонайманої систем
господарювання, розорення поміщицьких господарств;
-
розвиток товарних відносин: майнове розшарування селянства, розвиток
поміщицького підприємництва за спеціалізацією районів (Південна Україна –
зернове господарство, Правобережжя – вирощування цукрових буряків та технічних
культур), запровадження удосконалених знарядь праці та машин у передових
поміщицьких і великих селянських господарств,
поширення вільнонайманої праці, аграрне перенаселення, що призводило до
еміграції у Сибір та Кубань)
Промисловість
- 60-70 рр. ХІХ ст. – прискорення промислового
перевороту, значне економічне піднесення;
-
широке промислове будівництво на Півдні України;
- поділ
України на промислово розвинений Південно-Схід та аграрний Північно-Західний
райони;
-
активний розвиток важкої промисловості: вугільна, металургійна, машинобудівна,
металообробна (Україна стає головною вугільно-металургійною базою Росії);
-
активне будівництво залізниць (перша українська залізниця 1865 р. з’єднала
Балту й Одесу);
- у
70-ті рр. ХІХ ст. було завершено створення телеграфної мережі;
-
переважання іноземного капіталу: Франція, Бельгія, Німеччина;
- в
Україні розвивалося 80% російського цукру;
-
найвідоміші українські підприємці – Терещенки, Харитоненки, Яхненки, Алчевські
– в основному володіли підприємствами з переробки сільськогосподарської
продукції.
Торгівля
і міста
- формування великих промислово-торговельних
центрів: Одеса, Київ, Харків, Катеринослав;
-
занепад невеликих і середніх міст (Полтава, Суми, Житомир, Бердичів, Біла
Церква);
-
розширення внутрішнього ринку, яке гальмувалося низькою купівельною
спроможністю населення;
- з
України вивозили: вугілля, руди, цукор, хліб;
-
завозили нафту, гас, машини, текстиль…;
-
зовнішня торгівля здійснювалася через Чорноморські порти та митниці на Волині і
Поділлі;
-
існування ярмарків;
-
Україна посідала перше місце у хлібному експорті Росії (42%).
Соціальні
зміни
- завершився процес формування станів найманих
робітників (пролетаріат) та буржуазії;
-
активна урбанізація (процес збільшення населення міст);
-
зростає чисельність інтелігенції;
-
більшістю населення залишалися селяни;
- 5%
українців мешкало в містах, 38% – росіян, 45% – євреїв;
-
українські селяни були неосвіченими, тому робітничий клас формували переселенці
з російських губерній.
Немає коментарів:
Дописати коментар