1.
Офіційна російська влада заперечувала існування окремого українського народу,
української культури, мови тощо.
2.
1863 р. – видання таємного Валуєвського циркуляра (автор – міністр внутрішніх
справ П. Валуєв), у якому заявлено, що української (малоруської) мови не було,
не має і не може бути; призупинено видання шкільних і релігійних видань
українською мовою.
3.
1876 р. – видання Емського указу російським імператором Олександром ІІ, який
заборонив друкувати книги українською; ставити українські театральні вистави;
викладати українською; перекладати українською; ввозити українську літературу…
РОСІЙСЬКИЙ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ В УКРАЇНІ
50-60-ті рр. ХІХ ст. – діяльність радикальних організацій (М.Чернишевський), метою яких
було створення справедливого суспільства на базі селянських громад. Організації
радикалів: «Земля і воля»
70-80-ті рр. ХІХ ст. – діяльність народників
(«чайковці», «Земля і воля»), метою яких було розбудова на основі селянських
общин соціалістичного суспільства (справедливого суспільства рівних людей).
Ідеї
народників: селянство готове для повалення царизму і
побудови соціалізму; соціально-економічні та національні проблеми будуть
вирішені шляхом революції, поширювали свої ідеї «ходіння в народ».
Народницькі
організації в Україні: «Чайковці» (1872 р., діяли в
Києві та Одесі), «Київська комуна» (1873 р., Київ), «Південні бунтарі» (1875
р., Одеса).
1877 р. – «Чигиринська змова» – спроба підняти
селянське повстання під Чигирином, але невдало.
Із 1878 р. народники переходять до тактики
терору.
У 1879 р. «Земля і воля» розділилася на
«Чорний переділ» (продовжувала займатися агітацією) та «Народну волю»
(зосередилася на терорі). У 1881 р.
народники вбили імператора Олександра ІІ.
На початку 80-х рр. ХІХ ст. народницькі
організації були розгромлені російською владою.
ПОЛЬСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ В УКРАЇНІ
У 1863-1864 рр. відбулося польське повстання
проти Російського панування в Польщі. Масової підтримки в Україні повстання не
отримало.
УКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКИЙ ТА ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ
Рух хлопоманів
Хлопомани – частина українських і польських (з українським корінням) студентів
Київського університету, які вирішили присвятити себе дослідженню української
культури. Очолив гурток хлопоманів В.Антонович. Хлопомани ходили по селах і
збирали український фольклор. Поляки зневажливо називали їх хлопами (неосвіченими
простолюдинами), звідси і походить назва – хлопомани.
У 50-60-ті рр. ХІХ ст. починається становлення
громадівського руху.
Громади
– напівлегальні непартійні об’єднання української
інтелігенції, що займалися культурно-просвітницькою діяльністю. Перша громада заснована в Петербурзі в 1859
р. Учасники: В. Білозерський, М. Костомаров, Т. Шевченко. Видавали в Петербурзі
перший український журнал наддніпрянських українців «Основа» (1861 – 1862
рр.). Громадівський рух поширюється в
Україні (Київ, Полтава, Одеса, Харків, Чернігів…). Найбільшою була Київська громада, яку очолив В.Антонович.
Громади на деякий час припинили свою
діяльність після видання Валуєвського циркуляру у 1863 р.
70-ті рр. ХІХ ст. – відновлення громадівського
руху. За ініціативи В.Антоновича відновлює свою діяльність Київська громада,
яка отримала назву Стара громада.
Культурно-просвітницька
діяльність Старої Київської громади:
У 1873 р. – заснування Історичного товариства
Нестора-літописця.
У 1873 р. – заснування Південно-Західного
відділу Російського географічного товариства на чолі з Г.Галаганом. До складу
відділа також входив автор слів українського гімну П.Чубинський.
У 1873-1875 рр. – видання газети «Київський
телеграф».
Емський указ 1876 р. Олександра ІІ заборонив
громади і закрив Південно-Західний відділ Російського географічного товариства.
Громади переходять на нелегальну основу.
У 70-80-х рр. ХІХ ст. активізує свою
діяльність українська молодь, яка виховувалась у громадах. Молоді громади
відходять від культурно-просвітницької діяльності й ставлять собі за мету
політичну боротьбу за соціалістичні ідеї та ідеї незалежності чи автономії
України.
Видатні члени Київської громади:
М.Драгоманов, Ф.Вовк, О.Потебня.
М.Драгоманов – український учений та громадсько-політичний діяч ХІХ ст., один з
організаторів «Старої громади» в Києві. Пізніше бере участь і в молодих
громадах. Емігрував до Женеви (Швейцарія), де видавав журнал «Громада».
Відстоював соціалістичні ідеї. Майбутнє України вбачав у якості автономії в
межах демократичної Російської федерації.
У 1892 – 1893 рр.
– діяльність таємної організації «Братство тарасівців» (І.Липа, М.Міхновський,
В.Шемет), яка ставила за мету здобуття державної незалежності України.
«Братство тарасівців» виникло під час відзначення дня народження Т.Шевченка, на
могилі великого Кобзаря.
У 1896 р. у Києві було утворене таємне
товариство «Молода Україна», члени якого згодом утворили одну з перших
українських соціал-демократичних груп.
У 1897 р. з ініціативи В. Антоновича була
утворена «Всеукраїнська загальна організація».
Немає коментарів:
Дописати коментар