(980 – 1015)
Володимир – син
Святослава. За часів правління Володимира починається період розквіту і
піднесення Київської Русі.
У 981-84 рр.
Володимир придушив повстання в’ятичів та приєднав Червенські міста (західна
Україна). У 993 р. приєднав до Київської Русі поселення білих хорватів, тим
самим завершив об’єднання всіх східнослов’янських племен у межах однієї
держави. Вдало воював з печенігами, будував систему захисних земляних валів
(«змієві вали).
У 988 р. захопив м.
Херсонес (Корсунь)
Реформи
Володимира Великого:
1. Адміністративна: поділив державу між 8
синами, з метою посилення князівської влади на місцях.
2. Військова: ліквідував племінні військові
об’єднання; за військову службу роздає землю в користування (злиття військової
системи із системою феодального землеволодіння).
3. Запровадив зведення законів усного
звичаєвого права – «Устав земляний».
4. Розпочав політику «шлюбної» дипломатії. Син
Володимира Святополк одружився з дочкою польського короля, Ярослав – з дочкою
шведського короля. У Володимира було 5 офіційних дружин.
Шлюбна
дипломатія – встановлення дипломатичних відносин
шляхом укладання шлюбів між представниками правлячих родів тих чи інших країн.
5. Розпочав карбування перших золотих
(златники) та срібних (срібники) монет. Запроваджує гривню.
Гривня
– срібний злиток, що виконував функцію грошей на Русі.
6. За
часів правління Володимира поширюється князівський знак – Тризуб.
7. Релігійна реформа: у 980 р. Володимир
здійснює спробу модернізувати язичництво, запровадивши шестибожжя на чолі із
богом Перуном, але невдало.
У 988 р.
Володимир особисто хрестився в м. Херсонес (Корсунь) і того ж 988 року ОХРЕСТИВ
Русь.
Значення прийняття християнства для
Київської Русі:
- християнство дало поштовх розвиткові
культури та освіти;
- зміцнилася князівська влада;
- покращилося міжнародне становище Київської
Русі.
У 988 р. Володимир
першим серед руських князів запроваджує шкільне навчання в Київській Русі.
Протягом 989 –
996 рр. триває будівництво Десятинної церкви Богородиці в Києві – першої
кам’яної церкви на Русі. Помирає Володимир
у 1015 р.
МІЖУСОБНІ ВІЙНИ СИНІВ ВОЛОДИМИРА
(1015 – 1019)
Протягом 1015-1019
рр. на Русі тривають міжусобні війни за владу між синами Володимира. Святополк,
якого прозвали Окаянний, в цій боротьбі вбив молодших братів Бориса і Гліба.
У 1016 р. Ярослав
захопив Київ, прогнавши Святополка. У 1018 р. Святополк разом із польським
королем Болеславом Хоробрим розбиває Ярослава і оволодіває Києвом. Поляки
захопили Червенські міста.
У 1019 р. Ярослав у
битві на річці Альта остаточно перемагає Святополка й стає київським
князем.
ПРАВЛІННЯ КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА
МУДРОГО
(1019 – 1054)
У 1024 р. Ярослав зазнає поразки у Лиственській битві від свого брата
Мстислава. Проте брати домовились правити разом. Ярослав править у Києві,
Мстислав – у Чернігові. Формується дуумвірат.
Дуумвірат – правління двох.
У 1036 р. Мстислав помирає і Ярослав стає
одноосібним правителем Русі.
Правління Ярослава Мудрого – час найбільшого
піднесення й розквіту Київської Русі.
У 1030-1031 рр.
Ярослав відвоював Червенські землі у Польщі.
Будував у 1032 р.
оборонні міста на півдні країни: Юр’єв, Богуслав, Корсунь.
У 1036 р.
Ярослав остаточно розгромив печенігів, і на честь перемоги у 1037 р. побудував
собор святої Софії у Києві.
У 1036 р. було
складено перше писане зведення законів «Руська правда».
У 1043 р. Ярослав
здійснив невдалий похід на Візантію. Це був останній похід руських князів на
Візантійську імперію.
У міжнародній
політиці Ярослав продовжував політику «шлюбної» дипломатії, за що його прозвали
«Тесть усієї Європи». Його дочка Анна вийшла заміж за
французького короля Генріха І Капетита, незабаром ставши королевою Франції.
Анастасія уклала шлюб з угорським королем Андрієм І. Чоловіком Єлизавети став
норвезький король Гарольд Сміливий і т.д. Князя Ярослава прозвали Мудрим за
його любов до освіти та книжної справи. Він будував школи, храми, монастирі,
розбудовував Київ. За його правління
були побудовані Золоті Ворота в Києві та перша бібліотека при соборі святої
Софії.
У 1037 р. була
заснована Київська митрополія, а у 1051 р. главою руської церкви вперше стає
русич Іларіон (автор твору «Слово про закон і благодать»).
Перед смертю Ярослав склав заповіт, за яким поділив
державу між синами, тобто змінив престолонаслідування:
старший син Ізяслав одержав Київ, Туров,
Новгород і Псков;
Святослав – Чернігів, Муром, Тмутаракань;
Всеволод – Переяслав і Ростов;
Ігор – Володимир-Волинський;
В’ячеслав – Смоленськ.
За заповітом сини
повинні були спільно керувати державою, але підпорядковуючись старшому братові. Помер Ярослав у 1054 р., проживши 76 років.
Немає коментарів:
Дописати коментар